Незряча вишивальниця
Вона нечутно зайшла і, ввічливо привітавшись, поклала переді мною серве власноруч з дрібного білого бісеру. «Я зробила її спеціально для вас», – мовила стиха. Гречно подякувавши, я зажадала, аби 23-річна львів’янка Любов Кузнецова (на фото), майстриня з бісероплетіння, показала інші свої вироби.
– А вони ось тут – на диску.
– Але ж там – вишиті професійною рукою ікони, – дивуюся я, відкривши диск на комп’ютері.
- Ні, це мої роботи з бісеру, – чую у відповідь.
- Якби ж то сплела людина зі стовідсотковим зором! А в Любові Кузнецової – вроджена вада зору (зокрема, токсоплазмозний хореоретиніт, міопія високого ступеня, часткова атрофія диску зорового нерву тощо). Лише 4-5% дівчина бачить на ліве око, праве – незряче. Не кожній здоровій людині вистачить інтелекту, таланту, терплячості, посидючості, щоб опанувати мистецтво бісероплетіння.
Ангелом-охоронцем для Любові стала її мама Ірина Данилівна. 16 років тому створила громадську організацію – Фонд захисту слабозрячих дітей-інвалідів «Зір» – об’єднала батьків, які виховують дітей з вадами зору. Рік жінка шукала такі сім’ї і домоглася, аби обласне управління освіти посприяло при Львівській школі для незрячих дітей № 100 відкрити перший клас для слабозрячих учнів. До речі, до цього причетна і газета «Високий Замок». На статтю, опубліковану в газеті у 1995 році, відгукнувся доктор теології зі Швейцарії та керівник благодійного фонду «Допомога для Західної України» Роберт Готц, який підтримав фонд матеріально.
Любов Кузнецова, аби не жити одними недугами, проявляла свої здібності у мистецтві.
- В 11 років, – каже співрозмовниця, – я почала опановувати гру на фортепіано, у 14-ть – на скрипці. Зацікавленість до бісероплетіння мені привили подруги. А вчила плести з бісеру (ланцюжки, кульки, дзвіночки, силянки, згодом – ікони на ткацькому станку) вчителька праці СШ № 66 Наталя Борис. Важливо знати, бісер якої якості найкраще використати у виробі, скільки їх загалом потрібно. Адже бісер – різного розміру, якості, виду (матовий, прозорий, блискучий). В одній іконі може поєднуватися 25-30 кольорів. Загалом, щоб виткати її, необхідно понад 20 тисяч кораликів. Іноді над однією іконою працюю два-три місяці. Найважче даються обличчя. Коли коралик тріскає (і таке буває) або зроблю помилку, то доводиться пороти у виробі кілька рядів.
Як львів’янці вдається виплітати ікони, – одному Богу відомо і, звичайно ж, самій майстрині. Її вироби «поїхали» до Литви, Росії, Польщі, Австрії, Німеччини, Іспанії, Голландії, Данії, Швеції, Швейцарії, Кенії, Австралії. Роботи Люби Кузнецової неодноразово були представлені на персональних виставках.
Колись вона вважала, що музика і бісероплетіння для неї – випадковість. Тепер, коли «за плечима» – навчання у Львівському музичному училищі ім. С. Людкевича по класу скрипки, коли її роботи з бісеру – в 14-ти країнах світу, Люба каже: так розпорядилася доля. Під музику Вівальді, Баха, Джемініані – ікони особливо вдалі.
Валентина Шурин
Фото автора