Жінки з інвалідністю – міфи та реальність
Жінка з карими очима, жінка з рудим волоссям, жінка з дитиною, жінка з інвалідністю… Жінка з певною особливістю, але насамперед – жінка. Тендітна, ніжна, ласкава, але в той же час наполеглива, терпляча, сильна духом.
Жінка з карими очима, жінка з рудим волоссям, жінка з дитиною, жінка з інвалідністю… Жінка з певною особливістю, але насамперед – жінка. Тендітна, ніжна, ласкава, але в той же час наполеглива, терпляча, сильна духом.
Вже багато років існує громадський рух людей з інвалідністю, багато в цьому русі жінок. Високі й маленькі, повненькі й тоненькі, чорняві і біляві. Їх чимало зібралося 29-30 червня у Луганську на семінарі, що проводився за ініціативи Луганської обласної молодіжної громадської організації "Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу-Схід" та за підтримки Національної Асамблеї інвалідів України, який саме і мав назву «Жінка з інвалідністю – міфи та реальність». Багато громадських організацій було засновано й піднято саме жінками. Жінками з інвалідністю.
Ми всі рівні у своїх правах. Конституція нібито охороняє наші права. Вже з 2008 року Україна підписала конвенцію про права людей з інвалідністю. А в 2009 ратифікувала (юридично запровадила) її на теренах України. Але в чому полягає реальність? Чи всі люди з інвалідністю мають рівні можливості? Чи жінки з інвалідністю й справді захищені від жорстких реалій життя?
Почнемо з того що, найдорожче в житті будь-якої людини – здоров’я. Статтею 25 Конвенції з прав людей з інвалідністю держава бере на себе обов’язки забезпечити доступ до послуг у сфері охорони здоров’я, враховуючи гендерну специфіку. Але це великий міф, тому що в реаліях жінки з інвалідністю зазнають великої дискримінації. Наприклад, самостійно дістатися до жіночої консультації жінці на колясці або жінці з вадами зору майже не можливо. Крісел-трансформерів для гінекологічного огляду немає в жодній державній медичній установі. Про послуги в області репродуктивного здоров’я без суму згадувати важко. Коли жінка з інвалідністю приймає рішення народжувати перше, що вона чує – логічно обґрунтовану пропозицію аборту: не виносиш, не народиш, не виховуєш. Але бути мамою – найвище призначення жінки, навіть з інвалідністю. І вони носять під серцем, народжують і виховують. І в пологовому будинку, коли медпрацівники з поверху на поверх їх переносять на руках, найчастіша та найгостріша думка: «Тільки б не впустили!». А все тільки тому, що ліфти в пологових будинках частіше за все просто не передбачені. А коли дитина з’явилась такі на світ, то спілкування з дитячими лікарями в найкращому випадку можливо тільки завдяки мобільному телефону, коли мама під вікнами, а дитина з родичами на прийомі. Дитячий садок, школи – також залишаються не доступними для мами з інвалідністю. Ось вам і дотримання статті 23 Конвенції – повага до родини, статті 20 – про індивідуальну мобільність.
Чи має жінка з інвалідністю можливість бути жінкою? Красивою та привабливою? Чи може вона так просто заїхати в перукарню, потрапити до модного бутіку? Але ж вона жінка і має бажання бути неповторною. Хто сказав, що жінка з інвалідністю не може бути красунею. ЗМІ так чи інакше нав’язують певні еталони краси: зріст, об’єми й т.д. А хто враховує красоту жіночої душі, гумор, ерудицію. А скільки талановитих жінок, серед тих, хто має інвалідність?
Коли на семінарі виступала співачка Ілларія (Катерина Прищепа) важко було повірити, що ця тендітна, легка, яскрава дівчина бачить лише світло і тінь. Презентація її нового диску «Вільна» говорить сама за себе. Вона вільна бути собою, вільна співати й виступати на будь яких сценах. Але, коли вона розповідала про свою участь в доволі відомому телевізійному проекті, знову всі побачили приклад того, що можливість участі в такому проекті людей з особливостями майже химерна. А все тому, що не схотіла Катерина звертати увагу на свої зорові обмеження. Хотіла доказати суддям, глядачам, що вона може співати на рівних. Не допустили, відмовили. Але її диск, її виступи, гастролі найкращі докази того, що може, того що вільна від усіляких обмежень.
Їх чимало, жінок з особливостями. Вони різні за характерами, в них різні турботи, різна доля, але разом вони велика сила. Вони знають свої потреби, вони знають свої проблеми, вони зібралися разом щоби їх обговорити, щоби знайти шляхи вирішення цих проблем. І вони обов’язково їх знайдуть, тому що вони – Жінки.
Ірина Фадєєва
